У невеликій громаді знайти роботу складніше, ніж у великому місті: вакансій менше, а про ті, що є, часто ніхто не знає. У Барі на Вінниччині вирішили зібрати роботодавців, центр зайнятості й тих, хто шукає роботу, навколо однієї платформи. “Рубрика” розповідає, як це працює.
У чому проблема?
Люди й роботодавці не знаходять одне одного
Барська громада на Вінниччині живе звичним для малих міст викликом: люди шукають роботу, підприємці шукають працівників, але одне про одного часто не знають. Роботодавець не бачить, які фахівці є поруч, а мешканець не уявляє, які вакансії й можливості відкриті в його ж громаді. До того ж чимало людей із недовірою ставляться до центру зайнятості й не звертаються туди по допомогу.
У результаті навіть наявні робочі місця лишаються незакритими, а люди — без роботи. Сама поява вакансії ще не означає, що людину візьмуть: між резюме й працевлаштуванням стоять невпевненість, невміння показати себе роботодавцю та брак посередника, який звів би сторони.
Із ще більшими викликами стикаються люди з вразливих груп: наприклад, ВПО та люди з інвалідністю. У цифрах масштаб помітний. У Барській громаді, наприклад, за єдиним реєстром станом на серпень 2024 року на обліку як ВПО перебували 4496 осіб, і близько 1015 із них фактично жили в громаді. Людей з інвалідністю тут — понад 3000, а працездатні становлять близько 56% населення. За даними служби зайнятості, вакансій помітно більше, ніж зареєстрованих пошукачів, — тобто робота є, але інформація про неї не завжди доходить до людей.
Яке рішення?
Локальна платформа працевлаштування та кар’єрної підтримки
Пошук таких рішень триває одразу в дев’яти громадах трьох областей — Вінницької, Львівської та Дніпропетровської. Це частина проєкту REYOIN “Сприяння соціально-економічній інтеграції українців, які повертаються з-за кордону, внутрішньо переміщених осіб та населення приймаючих громад в Україні”, який за дорученням Уряду Німеччини впроваджує Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
У кожному регіоні є свій партнер-оператор: на Вінниччині це Impact Force, на Дніпропетровщині — Social Economy Ukraine, на Львівщині — SILab Ukraine. Оператори разом із громадами вивчали місцеві виклики й обирали, що саме пілотувати. У підсумку запрацювали 11 проєктів, і кожен отримав до 1 млн грн та менторський супровід на час реалізації.
“У Барській громаді цікава історія з перенавчанням: представники центру зайнятості й органів місцевого самоврядування отримують навчання, щоб стати кращими в кар’єрних консультаціях. Часто в центрах зайнятості є кар’єрні ради, а не консультації — а ми прагнемо, щоб у кожній громаді було більше саме якісних кар’єрних консультацій”, — пояснює операційна директорка Impact Force, регіонального оператора проєкту на Вінниччині, Алеся Стоковська.
У Барі пілот реалізує ГО “Об’єднання розвиток” під керівництвом Олени Діхтяр. Її проєкт — “Локальна платформа працевлаштування та кар’єрної підтримки”. Головна ідея — налагодити співпрацю між роботодавцями, центром зайнятості та людьми, які шукають роботу, і супроводити кандидата до реального працевлаштування, а не лишати сам на сам зі списком вакансій.
“Ми побачили, що часто підприємці не знають про людей, які могли б бути корисними, а люди не знають про підприємців. Дивилися на центр зайнятості як ключову організацію, але є момент: люди не зовсім довіряють йому, сприймають як державницьку структуру — і не хочуть туди йти”, — розповідає засновниця та керівниця ГО “Об’єднання розвиток” Олена Діхтяр.
Як це працює?
Кар’єрна консультація і метчмейкер, що веде до результату
Робота платформи починається з кар’єрної консультації: людині допомагають зрозуміти власні сильні сторони, досвід і те, як представити себе роботодавцю. Багато хто має потрібні навички, але не вміє їх показати, — саме на цьому етапі кандидат готується до розмови з бізнесом.
“Часто люди шукають роботу за принципом «де я вже працював» чи «яку освіту здобув», а це може бути зовсім не їхня сильна сторона. Кар’єрний консультант допомагає виявити, чого людина справді хоче — рухатися кар’єрною сходинкою чи змінити напрям — і як показати себе роботодавцю”, — пояснює Олена Діхтяр.
“У центрі зайнятості є кар’єрні радники, але радник і консультант — це різне. Консультант вислухає й запитає, чого людина хоче, що для неї цінно”, — додає Олена Діхтяр.
Ключова фігура проєкту — метчмейкер, людина, яка зводить кандидата з роботодавцем. Вона встановлює перший контакт, скеровує кандидата на потрібну вакансію та не зникає після працевлаштування: у проєкті передбачена постпідтримка й супровід на новому місці, щоб людина втрималася на роботі, а роботодавець отримав працівника, який залишається.
Ще один формат — дні вакансій на базі центру зайнятості. Це неформальні заходи, куди людина може просто прийти, підійти до роботодавця й розпитати про роботу, ні до чого себе не зобов’язуючи. У Барі провели два такі дні — вони знижують напругу для тих, хто побоюється навіть іти на співбесіду.
Паралельно проєкт навчав кар’єрного консультування працівників дотичних установ — соціального відділу, ЦНАПу, помічника ветерана, центру креативної економіки — щоб вони вміли поставити людині правильні запитання й скерувати її далі.
“Дні вакансій, ярмарки вакансій — це давно забутий формат, але дуже дієвий, бо це прямий контакт потенційних роботодавців і шукачів роботи”, — зауважує операційна директорка Impact Force Алеся Стоковська.
Що пропонує проєкт?
Локальна платформа в Барі об’єднує кілька послуг:
- кар’єрні консультації — допомога зрозуміти власні компетентності та підготуватися до співбесіди;
- роботу метчмейкера, який зводить кандидата з роботодавцем і супроводжує перший контакт;
- постпідтримку після працевлаштування — супровід людини на новому робочому місці;
- дні вакансій на базі центру зайнятості — неформальний контакт між роботодавцями й шукачами роботи;
- навчання кар’єрному консультуванню для працівників соціальних та сервісних установ громади;
- майданчик для співпраці бізнесу, місцевої влади й центру зайнятості навколо кадрових потреб громади.
А це точно спрацює?
Робочі місця, які працюють на громаду
Пілот завершується наприкінці серпня 2026 року. За цей час у Барі відпрацювали механіку платформи: роль метчмейкера, кар’єрні консультації, дні вакансій на базі центру зайнятості та навчання для працівників дотичних установ.
У громаді бачать у проєкті і допомогу окремим людям, і важіль для місцевої економіки:
“Тут є зацікавленість місцевої влади — це економічний розвиток населення й бюджету громади: коли є працевлаштовані люди, коли бізнес розвивається, сплачується більше податків”, — пояснює Олена Діхтяр.
“Без проєкту я б цю роботу не знайшов”
Для 46-річного Василя Корпоченка день вакансій у Барі починався без особливих очікувань. Йому зателефонували з центру зайнятості й запропонували прийти на зустріч із місцевими роботодавцями. До цього Василь працював сторожем у дитячому садку. Після електротравми, яку отримав ще у 2000 році, він має третю групу інвалідності, тому значна частина фізичної роботи йому не підходить.
На зустріч прийшли кілька десятків людей і представники різних підприємств. Спочатку роботодавці розповіли про себе та свої кадрові потреби, а потім учасники могли самі підійти до тих, чиї пропозиції їх зацікавили.
“Прийшов — там було багато таких людей, як я, і багато роботодавців. Я побачив представників машинобудівного заводу, підійшов до них, поговорили — слово за слово — і я залишив свій номер телефону”, — згадує Василь.
Вакансії, про які представники заводу говорили на зустрічі, Василю не підходили: підприємство шукало людей переважно на виробничі спеціальності, пов’язані з фізичною роботою. Але контакт, який він залишив попри це, все одно спрацював.
“Я до інших роботодавців навіть не підходив, бо розумів, що за станом здоров’я та робота мені не підійде. А тут просто залишив номер. Того ж дня мені передзвонили, а вже за три-чотири дні я вийшов на роботу. Зараз працюю в охороні, позмінно — доба через дві. Працевлаштування офіційне, все як має бути”, — розповідає чоловік.
Спочатку заводу була потрібна людина, яка могла б підміняти штатних охоронців на час відпусток. Згодом один із працівників перейшов на іншу роботу — і Василь залишився працювати постійно.
“Думаю, що без цього проєкту я б цю роботу не знайшов, бо сам у цей бік навіть не дивився”, — підсумовує Василь Корпоченко.
Ще більше корисних рішень!
Поради для інших громад
У малій громаді важливо прибрати прогалину між людиною й роботодавцем. Для цього потрібна конкретна людина або служба, яка підтримує зв’язок з обома сторонами й доводить справу до працевлаштування, а не обмежується інформацією про вакансії.
Важливо працювати й із недовірою до державних інституцій. Коли центр зайнятості, місцева влада та громадська організація працюють разом, людина отримує більше способів увійти в систему й знайти потрібну підтримку. А для місцевої влади тут є цілком практична економічна логіка: працевлаштовані мешканці та бізнес, який може закрити кадрові потреби, означають і додаткові надходження до бюджету громади.
“Щоб повторити цю модель, потрібні всього дві ключові людини — кар’єрний координатор і кар’єрний консультант. Усе інше — механіка, яку можна налаштувати”, — каже Олена Діхтяр.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Муніципальні інновації для інтеграції на ринку праці», який імплементується БО БФ “Social Economy Ukraine” за дорученням Уряду Німеччини в межах проєкту «REYOIN — Сприяння соціально-економічній інтеграції українців, які повертаються з-за кордону, внутрішньо переміщених осіб та населення приймаючих громад в Україні», що впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
Думки та позиції, висловлені в цьому матеріалі, належать його учасникам і не обов’язково відображають позицію Федерального уряду Німеччини та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Федеральний уряд Німеччини та GIZ Україна не несуть відповідальності за зміст висловлених думок і позицій.