Ладижин став домівкою для багатьох переселенців — і питання роботи тут одне з найгостріших. Громада запустила одразу два пілоти: один дає можливість побачити роботу на підприємстві зсередини, другий допомагає людині краще зрозуміти й представити власні навички. “Рубрика” розповідає, як це працює.
У чому проблема?
Приймаюча громада й невидимий досвід
Ладижинська громада на Вінниччині стала приймаючою для багатьох внутрішньо переміщених осіб. Люди сюди приїхали з різних регіонів і часто мають досвід, який не збігається з потребами місцевого ринку праці. Хтось не знає місцевих підприємств, хтось не розуміє, де шукати вакансії, а хтось не наважується спробувати себе в новій сфері.
Є й інша проблема: роботодавці не завжди публічно говорять про всі кадрові потреби. Частина вакансій лишається “прихованою”: велике підприємство може шукати працівників через власну платформу, малий бізнес — через знайомих або локальні оголошення. У результаті людина може мати потрібні навички, а роботодавець — потребу в них, але вони так і не знаходять одне одного.
У Ладижинській громаді живе понад 21 тисячу людей. Станом на вересень 2024 року тут налічували 2296 ВПО — майже 12% населення, більшість із них жінки. За дев’ять місяців 2025 року роботодавці подали 502 вакансії, а в пошуку роботи перебували 603 пошукача. Серед людей з інвалідністю на обліку служби зайнятості було 87 осіб, роботу знайшли 37. Найбільший роботодавець громади — агрохолдинг МХП, який у 2024 році ввійшов у топ-10 роботодавців України за версією Forbes.
Яке рішення?
Два пілоти, що доповнюють один одного
Пошук рішень триває одразу в дев’яти громадах трьох областей — Вінницької, Львівської та Дніпропетровської. Це частина проєкту REYOIN “Сприяння соціально-економічній інтеграції українців, які повертаються з-за кордону, внутрішньо переміщених осіб та населення приймаючих громад в Україні”, який за дорученням Уряду Німеччини впроваджує Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH.
У кожному регіоні є свій партнер-оператор: на Вінниччині це Impact Force, на Дніпропетровщині — Social Economy Ukraine, на Львівщині — SILab Ukraine. Оператори разом із громадами вивчали місцеві виклики й обирали, що саме пілотувати. У підсумку запрацювали 11 проєктів, і кожен отримав до 1 млн грн та менторський супровід на час реалізації.
У Ладижині реалізують два пілотні проєкти. Перший — “Працевлаштування без бар’єрів: нові формати взаємодії”, який веде ГО “Відкритий простір громадського розвитку міста Ладижин”. Команда працює з відкритими й прихованими вакансіями, налагоджує контакт між роботодавцями та людьми, які шукають роботу, й організовує виробничі тури.
Другий — “Навички у ціні: визнання досвіду, що працює” від ГО “Центр життєстійкості”. Тут людині допомагають побачити власний досвід ширше за запис у трудовій книжці чи диплом, сформулювати свої сильні сторони й зрозуміло представити їх роботодавцю.
фото: AgroTimes
Як це працює?
Спершу побачити виробництво зсередини
“Наша ідея — організувати для людей виїзні тури на підприємства. У громаді є великі підприємства — МХП, ДТЕК, БТУ-центр, — де багато різних вакансій. Людина може побачити на власні очі, як працює виробництво, поспілкуватися з працівниками й спробувати себе на новому робочому місці”, — розповідає представниця ГО “Відкритий простір громадського розвитку міста Ладижин” Оксана Мигулько.
Фахівці допомагають кандидатам обрати відповідний тур, підготувати резюме й записатися, а підприємства можуть запропонувати пробну зміну або тестовий день. Такий формат особливо корисний для людей, які давно не були на ринку праці або змушені змінювати професію. Часто людина відмовляється від певної вакансії ще до розмови з роботодавцем — через уявлення про те, що така робота їй не підійде або потребує зовсім інших навичок.
“Коли ветеран приїде на виробництво й побачить, що там жінки успішно працюють на “чоловічих” роботах, мають кар’єрний ріст, це може змінити його уявлення про те, яку роботу він сам може спробувати. Людині важливо побачити все зсередини, а вже тоді вирішувати”, — додає Оксана Мигулько.
А потім — показати те, чого не видно в резюме
Другий пілот працює з тим, що часто лишається поза резюме, — реальними навичками, досвідом і сильними сторонами людини. Спочатку команда допомагає їх виявити й сформулювати, далі підключаються фахівці, зокрема психологи й менеджери. Паралельно вони спілкуються з роботодавцями, щоб зрозуміти, кого ті шукають насправді.
“Спілкуючись і з шукачами роботи, і з роботодавцями, ми зрозуміли передусім, що люди не вміють себе презентувати, не знають своїх кращих сторін, інколи просто бояться проявити себе. А роботодавці не завжди показують свою потребу й вакансію. Тому важливо працювати з обома сторонами й допомагати їм знайти одна одну”, — пояснює представниця ГО “Центр життєстійкості” Антоніна Залепа.
Окрема проблема — вакансії, які існують, але не потрапляють у звичні для шукачів роботи канали.
“Ми звикли, що можемо звернутися до центру зайнятості й побачити всі вакансії. На жаль, це не так: у МХП, однієї з найбільших організацій громади, є своя платформа, і не всі про неї знають. Ми стаємо містком, який з’єднує тих, хто шукає роботу, і тих, хто шукає працівників”, — каже Антоніна Залепа.
Для команди важлива не кількість проведених консультацій, а те, чи вдалося допомогти конкретній людині знайти можливість, яка їй підходить.
“Ми не орієнтуємося на цифру — ми орієнтуємося на якість. Наша робота — знайти людину, допомогти їй побачити свої сильні сторони, перестати боятися й стати впевненішою. Бо іноді людина має потрібний досвід, але сама не бачить у ньому цінності для роботодавця”, — каже Антоніна Залепа.
Як це працює на практиці, показують кілька випадків. Одна з учасниць зі статусом ВПО працювала в магазині, хоча мала медичну освіту й саме ті фахові знання, яких бракувало в громаді. Команда дізналася про потребу місцевої лікарні у такому спеціалісті й допомогла сторонам знайти одна одну.
Інший випадок — військові, які вирішили відкрити власну справу. Вони виграли невеликий проєкт і закупили теплиці, але їм бракувало фахових знань. Команда знайшла спеціаліста з відповідним досвідом, познайомила їх — і тепер вони працюють разом.
Окремий напрям — робота з молоддю. У межах молодіжної організації “Юні” підлітків навчають презентувати себе, говорити про власні навички та складати резюме ще до виходу на ринок праці. У громаді сподіваються, що це допоможе молодим людям краще бачити можливості для навчання й роботи на місці.
Що пропонують проєкти?
Ладижинські пілоти дають людині кілька можливостей:
- виробничі тури на підприємства з можливістю пробної зміни чи тестового дня;
- допомогу з резюме та підготовкою до знайомства з роботодавцем;
- роботу з прихованими вакансіями, про які мешканці зазвичай не знають;
- супровід фахівців, зокрема психологів, для тих, кому важко наважитися на перший крок;
- допомогу виявити, сформулювати й представити власний досвід та навички у зрозумілому для роботодавця форматі.
А це точно спрацює?
“Щоб люди залишалися вдома”
Пілоти завершуються наприкінці серпня 2026 року. За цей час у Ладижині протестували формат виробничих турів, роботу з прихованими вакансіями та індивідуальний супровід кандидатів. Уже є перші випадки, коли людям вдалося знайти роботу або потрібні професійні контакти завдяки такій взаємодії.
Для громади це питання ширше за окремі працевлаштування. Ладижин прийняв багато людей, які переїхали через війну, і частина з них уже пов’язує своє майбутнє з містом. Щоб вони справді залишилися, потрібна можливість працювати, розвиватися й будувати тут своє життя.
“В Україні залишилося багато людей, які хочуть її розбудовувати. Багато з тих, хто приїхав до Ладижина, мають сили, енергію й досвід та хочуть розпочати життя заново саме в нашому місті. Для нас важливо допомогти їм побачити можливості тут і знайти своє місце в громаді”, — говорить Оксана Мигулько.
Ладижин паралельно розвиває й ветеранську інфраструктуру. У місті працює реабілітаційний центр, куди приїжджають на лікування та відновлення з інших громад, а серед партнерів проєкту — ветеранська організація “Ладижинська січ”. Частина людей після реабілітації розглядає можливість залишитися в місті, тож доступ до роботи стає важливою частиною їхньої подальшої інтеграції.
Ще більше корисних рішень!
Що радять іншим громадам?
Ладижинський досвід показує, що приймаючій громаді варто працювати одразу з кількома бар’єрами. Один із них — страх невідомого. Тут допомагають виробничі тури й пробні зміни: людина може побачити роботу до того, як ухвалить рішення.
Другий — інформація, якої немає у відкритому доступі. Частина вакансій не потрапляє на звичні платформи, а частина навичок людини — у формальне резюме. Тому важливо мати посередника, який знає обидві сторони й може побачити збіг там, де його не видно з першого погляду.
Ще один урок — питання працевлаштування складно вирішити силами однієї установи. Тут потрібна співпраця роботодавців, місцевої влади, центру зайнятості, громадських організацій та фахівців, які можуть підтримати людину на різних етапах.
“Щоб дійти згоди, має бути синергія влади, громади, бізнесу й центру зайнятості. У кожного своя роль, але потрібні сталі партнери, взаємодія і бажання довести людину до результату”, — наголошує Оксана Мигулько.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Муніципальні інновації для інтеграції на ринку праці”, який імплементується БО БФ “Social Economy Ukraine” за дорученням Уряду Німеччини в межах проєкту “REYOIN — Сприяння соціально-економічній інтеграції українців, які повертаються з-за кордону, внутрішньо переміщених осіб та населення приймаючих громад в Україні”, що впроваджується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Думки та позиції, висловлені в цьому матеріалі, належать його учасникам і не обов’язково відображають позицію Федерального уряду Німеччини та Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH. Федеральний уряд Німеччини та GIZ Україна не несуть відповідальності за зміст висловлених думок і позицій.